Иисуса принял, а грешишь,
Куда все время ты спешишь?
Еще чуть- чуть, еще немножко,
Греха схватить, а там в дорожку.
Как сладок грех ,я ведь успею,
Я согрешу и на колени,
Перед Иисусом, Ты прости
И новый грех мой отпусти.
Ведь Ты сказал- прощать всегда,
Чтоб были долгими года.
А ты успеешь попросить,
Иисуса, грех твой отпустить?
А если нет и сразу мрак,
Шагать прямой дорогой в ад.
Нельзя в миру быть и с Иисусом.
А вдруг прощенья не дождусь я.
Иисус сказал надо любить,
Но не сказал можно грешить.
И если ты грешишь и знаешь,
Что это грех и понимаешь,
ЧтО ты Иисусу сделал больно,
Так может быть грешить довольно.
Смотри чтоб там... и на земле
Не было больно бы тебе.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Очень хорошее стихотворение, заставляет внимательнее к себе присмотреться. Комментарий автора: Спасибо Наташа. Всем нам надо, прежде всего, смотреть за собой. Благословений вам.
Дмитрий
2008-01-17 20:40:20
Глубокий стих.Коснулся невероятно сильно.Благослови вас господь. Комментарий автора: Спасибо за отзыв. Я очень рад, что стихи приносят пользу. Благословений вам!
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
